Оксана Маркарова: «Україна знаходиться серед країн, які навіть за умови сповільнення світової економіки можуть показати зростання»

Міністерка фінансів України Оксана Маркарова дала інтерв'ю виданню НВ.

— Чому ви вдруге погодилися стати міністром фінансів?

— Рішення залишитися працювати в Міністерстві фінансів, чи ні, я приймала не вперше. У 2014 році, коли я приєдналась до команди Наталії Яресько, це планувалося як коротка робота на уряд в дуже складаній ситуації з державними фінансами. Я розраховувала рік-два допомагати, поки все не стабілізується, а потім повернутися в бізнес. Тому перший раз така розмова — йти чи залишитися — відбулася, коли у 2016 році змінився уряд (я тоді була першим заступником міністра). Так що цього разу — вже вдруге.

Скажу відверто, рішення було нелегким, тому що у цієї посади надзвичайно багато мінусів. Головний — це робота 24/7, за яку тільки критикують, і яку насправді оцінити може тільки невелике коло експертів. Слова вдячності, як легко зауважити, теж публічно мало хто говорить.

Усе решта — просто тяжка щоденна праця. Це неможливість управляти своїм часом, а це для мене дуже некомфортно: я нервуюся, коли призначаю зустрічі, а потім змушена їх переносити в останній момент або взагалі скасовувати, бо виникли якісь обставини, на які я не можу впливати. Я так ніколи не робила, коли була в бізнесі.

— Чому все ж таки погодились, коли вам так тяжко?

— Тому що зараз унікальний момент, коли знову зібралася гарна команда, і є реальна можливість ефективно працювати, тобто не просто завершити деякі реформи, які вже розпочали, а зробити це набагато швидше і встигнути ще дещо важливе. Спочатку, у 2015-му, у нас була задача зупинити падіння, потім — досягти макроекономічної стабільності. А зараз у нас задача-суперприз: прискорити зростання не на 2−3% за рік, а на 5−7%. І це реально. Насправді складно, але досяжно. Це надзвичайний виклик і надзвичайний драйв.

— За рахунок чого можливе зростання економіки в 5−7%?

—  В економіці нічого нового давно ніхто не придумував, але навіть перевірені ефективні рішення у нас в Україні застосовані далеко не всі. Перше і дуже важливе — підвищення продуктивності в агробізнесі через відкриття ринку землі та можливість повного розкриття потенціалу сільського господарства. Порівняйте продуктивність АПК у нас і там, де є повноцінна власність на землю. Тобто одна складова такого зростання — відкриття ринку землі, яке ми нарешті зрушили з мертвої точки.

Друге — інвестиції. Україна отримує їх надзвичайно мало, особливо прямих. Але ми вже бачимо великий інтерес інвесторів, які вірять в нашу макроекономічну історію. Ми це бачимо по тих, хто заходить в наші цінні папери. Ми бачимо, що в наше зростання уже вірять міжнародні фінансові організації та банки розвитку. Наступний крок — в нас повірять інвестори у підприємства реального сектору.

— Тож шанси зростати 5 років по 5−7% є?

— Шанси зростати на 5−7% є. Але жодна країна не зростає лінійно, а ми знаходимося не у вакуумі. В Україні вже був період зростання — у 2005 році. Тож питання, чи ми цього разу тільки скористаємося позитивними макроекономічними досягненнями і трендами, чи проведемо структурні реформи. Передусім це судова реформа, реформа правоохоронних органів, демонополізація економіки. Є дуже багато опитувань бізнесу, який розказує, що саме їм заважає розширювати своє виробництво. І насамперед вони називають недостатній захист права власності та говорять про потребу верховенства права.

Решта факторів — успішна приватизація, стрімкий розвиток інфраструктури завдяки концесіям, які теж ухвалені. Усе разом дасть великий поштовх для зростання.

Судячи з усього, ви не плануєте підвищення податків для бізнесу? Скільки хочете отримати додатково від легалізації грального бізнесу, видобутку бурштину та підвищення ренти на видобуток корисних копалин?

Бюджет на 2020 рік вперше на моїй пам’яті поданий і ухвалений на чинній податковій базі. Потенційні надходження від бурштину та азартних ігор також туди закладені, цифри можна подивитися. Але законопроекти, які регулюють ці ринки, схвалювалися не заради додаткових грошей. Їхня мета — нарешті навести порядок у цих сферах, встановити правила і відповідальність за порушення, щоби всі усвідомили: лавочка закривається, так більше бути не може і не буде.

— Що відбувається з податками для ФОП? Є певна невизначеність і велика кількість суперечливих сигналів.

— Я не бачу суперечливих моментів. Що за останній час було змінено для фізичних осіб підприємців? Ставки податку не змінилися, ліміти не зменшилися, навпаки, розглядається можливість їх суттєво збільшити. Єдина новація, яка була, — що через рік для готівкових розрахунків треба запровадити РРО. Причому не таке, як зараз — великі апарати, посередники, абонплата, а новітні програми в смартфоні.

— А вони безкоштовні чи ні?

—  Звичайно, безкоштовні. Буде безкоштовна програма на сервері ДПС, до неї буде відкритий API, який будь-хто може використовувати. І будуть додатки, створені на цій базі. На сьогоднішній день ДПС тестує розробки. Буде 50 релевантних, то буде 50.

У нас, на жаль, дуже багато білого шуму і перекручувань з цього приводу, всі шукають зраду. Але позиція комітету ВР, Міністерства фінансів і ДПС завжди була однакова: це не має ускладнювати бізнесу бізнес.

— Тобто витрати на обслуговування цих програм на себе бере податкова?

— Про яке обслуговування мова? Є смартфон і є програма передачі цієї інформації на сайт ДПС. Вона викладена на сайті ДПС і має відкритий API. Однозначно, хтось розробить мобільні застосунки з додатковими можливостями, і якісь із них будуть платними. Це як подача податкової звітності — можна це робити через кабінет платника податків на сайті ДПС безкоштовно, можна через спеціальний сервіс, а можна — через мобільний додаток свого банку. Зазвичай плата за продукт передбачає його додаткову зручність, і це нормально, але безкоштовний доступ обов’язково існуватиме.

— Наприклад, Приватбанк може створити програму?

— Звичайно.

— А вони вже роблять таку програму?

— Я не можу розкривати таку інформацію, але можу сказати, що буду дуже здивована, якщо більшість банків не зроблять цього, тому що це їхня послуга для своїх клієнтів.

У будь-якому випадку, РРО колись доведеться зробити обов’язковим: якщо хтось працює з готівкою — повинен бути облік. І якщо це безкоштовно і зручно — то в чому проблема? Тому проблеми будуть тільки у тих, хто, не будучи малим бізнесом, організував і використовує схеми ухиляння від сплати податків через ФОПів, таким чином завдаючи шкоду підприємництву.

— Є уявлення у такого ФОПа, що для них щось нове вигадують, а олігархів не чіпають.

—  Навпаки. Обов’язкове РРО для ФОПів 2 і 3 групи буде застосовуватися тільки з 2021 року, а от нові правила для великих компаній і з точки зору деофшоризації, і трансфертного ціноутворення, і розкриття бенефіціарних власників, і нові правила фінансового моніторингу ухвалені і працюють вже зараз, або, сподіваюсь, будуть ухвалені і запрацюють набагато швидше.

— Ви сказали про схему з ФОПами, яка дозволяє оптимізувати податки. Ви вже зробили якусь оцінку, скільки додатково отримає бюджет, якщо ця схема зникне?

— Ці закони Верховна Рада приймала не для того, щоб отримати додаткові податки. Ідея зовсім інша. Ми щиро віримо, що люди нам не брешуть, що два мільйони підприємців чесно сплачують все, що мусять. Ми просто даємо їм можливість дешево або взагалі безкоштовно і зручно це підтвердити, а наявність чеків потрібна для захисту прав споживачів. Це перший аспект.

Другий: контроль за продажами — це обов’язкова передумова для боротьби з контрабандою. В Німеччині, Польщі чи інших країнах ситуація з порушенням митних правил краща не тільки тому, що митники на кордоні ретельніше перевіряють, їх між деякими країнами ЄС взагалі немає. Там просто неможливо або дуже тяжко продати те, що ти завіз, але не задекларував. Можна, звісно, піти в якийсь сарайчик в спальному районі і весь час озиратися на поліцію, але не можна торгувати цим в центрі міста в великому магазині під виглядом офіційного імпорту. А у нас податкова нещодавно провела операцію, під час якої за рішенням суду перевіряли склади певних фірм, і там виявили величезну кількість товарів, які формально, за документами, ніколи не потрапляли в Україну.

Люди і бізнес зазвичай не сприймають позитивно податкові новації. Будь-які. Саме тому бюджет на 2020 рік ми будували на чинній податковій базі і не змінювали правила.

— А як з айтішниками. От дивіться, є ще такий міф, що третя група, до якої належать айтішники, теж треба буде змушена собі це РРО встановлювати. Це так, чи ні?

— Якщо це людина, яка сидить вдома, п'є чай і займається розробками і продає їх, то такий фрілансер може бути ФОПом. Чи ви говорите про ті ситуації, коли у великій компанії сидить 3000 співробітників, які оформлені як ФОПи?

— Питання як раз в тому, як взагалі це можна побачити, тому що один програміст може сидіти в офісі не однієї компанії, працювати з кількома. Чому він не може розробляти софт ще для когось і мати договори з другими компаніями юридичними особами?

— На це питання є дві відповіді. Політично коректна і справжня.

— Ну, давайте обидві.

— Уявімо велику компанію, яка торгується на біржі і при цьому має українських ФОПів-айтішників на контракті. Значна частина таких «ФОПів» підписує угоди, які забороняють їм працювати і спілкуватися з представниками конкурентів. Вони навіть NDA підписують, тому що це питання комерційної безпеки. Вони ходять на роботу на 9 ранку і працюють певний час, і у них є керівник проекту, якому вони звітують. То хіба вони насправді підприємці (ФОПи)? Чи вони наймані працівники і їх оформлення ФОПами — це ухиляння від сплати податків на зарплату? І ми всі знаємо, що є ціла низка IT-компаній, які саме так організували своє життя і роботу в Україні. І я не думаю, що в будь-якій іншій країні така компанія почувалася би комфортно.

Ми обговорювали питання оподаткування деяких типів ІТ-компаній більш детально. З одного боку, деякі продуктові компанії, якщо чесно сплачуватимуть податки на зарплату, будуть меньше заробляти. Деякі аутсорсингові компанії, які мають меншу маржу, взагалі не будуть фінансово спроможними на момент переходу до повного оподаткування. У них так побудована бізнес-модель. З другого боку, у будь-якому базовому підручнику написано, що бізнес-модель не може базуватися на ухилянні від сплати податків, і якщо бізнес не може бути «білим» і при цьому заробляти, то це не бізнес, а його власник мав би зайнятися чимось іншим. З третього боку, на жаль, довіра до державної фіскальної служби раніше була настільки низькою, що будь-яка перевірка в подібній компанії трактується як «наїзд на бізнес». Одна з наших задач — виправити цю ситуацію.

Ми мали велику публічну дискусію з експертами про суспільний договір (НВ її організовувало), де йшлося про «ви робите вигляд, що ви працюєте на державу, а ми робимо вигляд, що платимо податки». І всі розуміють, що треба нарешті перестати робити вигляд, але треба вийти на це плавно і це має бути справедливо. Якщо ми зробимо особливі умови тільки для IT, тоді буде питання, чому ми їх не робимо для агро. Невже агросектор менш пріоритетний? Або чому не для освіти?

Мені здається, правильний вихід — це покращувати сплачуваність податків і одночасно зменшувати «тінь». І коли ми побачимо реальних платників і їхні можливості, тоді зможемо змінювати податкові ставки. Я вважаю, що податки на зарплату і ПДФО треба зменшувати.

— Є така загальна історія про справедливість. Що багаті мають платити більше, бідні мають платити менше. От наскільки ця історія відображається в Україні сьогодні. Ви як раз казали про цей суспільний договір, що ми одне вдаємо, а ви вдаєте інше.

— Я не дуже великий прихильник того, щоби ставки для багатих були вищими. Думаю, ставка повинна бути однаковою. Тоді ми отримаємо більше коштів в абсолютних цифрах від тих, хто більше заробляє. Якщо у відсотках всі будуть рівні, збережеться стимул працювати і заробляти більше. Але для групи з дуже низькими доходами обов’язково має бути послаблення.

— До особистості переходимо. Є така неоднозначна особистість в парламенті як пан Дубинський, який до того ж зам голови парламентського комітету по питаннях фінансів, податків, митної політики. Він, наприклад, неоднозначно висловлюється щодо того ж Максима Нефьодова. Він критикує фактично всіх, хто робить правильні ініціативи, як написав наш главред, це стає показником якості, якщо він критикує значить все робиться правильно. Як вам з ним працюється взагалі?

— Ми працюємо з парламентом як з інституцією. Особисто я, Оксана, можу собі думати все, що завгодно, про кого завгодно, але міністр фінансів ходить на засідання комітетів, відповідає на питання, представляє законопроекти, і тут немає місця і часу на особисті нюанси. В кожному скликанні парламенту є різні особистості. Але робота Мінфіну з членами парламенту — не питання особистих стосунків, це питання роботи міністерства фінансів і Кабінету міністрів як інституції з парламентом як з інституцією. І зараз вона доволі продуктивна.

— Різка зміна теми. Чому би зараз не продати Приватбанк?

— Ми маємо чітку стратегію роботи з чотирма банками, які зараз перебувають у державній власності. Усі вони передбачають входження інвесторів у капітал і повернення банків у комерційний сектор. Першими підуть банки, які стали нашими не тому, що були створені державою, а тому, що держава була змушена втрутитись у ситуацію. Укргазбанк ми вже продаємо: в цьому році до нього зайде IFC, а далі ми разом будемо шукати стратегічного інвестора. Для ПриватБанка у нас стоїть задача за три роки здійснити повний вихід держави з капіталу. Але щоби комусь щось продати треба, щоби хтось це купував.

— Поки ніхто не цікавиться?

— Ціна завжди пов’язана з ризиком. Нам необхідно дійти до вирішення деяких актуальних судових позовів. Будь-який інвестор, особливо в такі активи, як банк, буде оцінювати не тільки економічну і фінансову ситуацію в країні загалом і показники банку (а вони гарні, і це дуже хороший кейс, який показує, що при правильному менеджменті, незалежній наглядовій раді і спільній роботі можна суттєво покращувати позицію на ринку), але й додаткові ризики. І оцінка цих ризиків також залежатиме від загальної ситуації в країні: чим більшим буде наше економічне зростання, тим більшим буде інтерес до інвестицій в Україну, тим більшим буде інтерес до банківського сектору.

— А по Приватбанку у мене ще питання є. Зараз президент і прем'єр в унісон фактично кажуть про те, що неможливо повернення банку до колишніх власників. Але є ризики судів?

— Ми всі розуміємо необхідність судової реформи та реформи правоохоронних органів. Це перше, що вплине позитивно на наш інвестиційний і бізнес-клімат. Недовіра до судів і ризик стикнутися з корупцією у правоохоронній системі стабільно займають перші місця в списку факторів, які стримують розвиток бізнесу з точки зору самого бізнесу.

Наша система далеко не ідеальна, ми це усвідомлюємо. Є «дивні» рішення судів. У нас, наприклад, суд на 64 дні заблокував конкурс на голову новоствореної державної митної служби. Інший суд вирішував, чи не відсторонити мене і моїх заступників від роботи, бо комусь здалося, що нас призначили без дотримання процедури. Суд призупиняв постанови про тарифоутворення, коли створювалася система прозорого надання інформації про споживання газу абонентами. Суд зупиняв верифікацію одержувачів соціальної допомоги, яка мала убезпечити нас від шахраїв і даремного витрачання коштів платників податків. І, на жаль, це далеко не повний перелік. Але у випадку Приватбанку ми маємо чіткий план, за яким спокійно рухаємося, і віримо у судову реформу та верховенство права.

— Заяви президента і прем'єра стали активними саме як раз після того як делегація повернулася з Вашингтону, де зустрічалась з МВФ. Таке враження що питання ПриватБанку було ключовим для них?

— Домовленість про Програму з МВФ, яку ми досягли 7 грудня, це вже третя програму МВФ, в обговоренні якої я беру участь особисто. І кожен раз багато теорій змов щодо того, чому все відбувається не так швидко, чи навпаки — дуже швидко, і чому.

Нагляд за банками завжди був частиною програм, бо це складова макроекономічної стабільності. МВФ — це кредитор, а кредиторів цікавить фіскальна політика, бюджет, податкова, митниця тощо. Колись більше, колись менше, в залежності від пріоритетів уряду також, але все одно цікавить. Є великий блок монетарної політики, є блок нагляду за банками, і там є пункт про приведення до базельських вимог і розкриття пов’язаних осіб. А ще у нас є європейська інтеграція. Наприклад, новий закон про фінансовий моніторинг — приведення законодавства у відповідність до четвертої і частково п’ятої директиви ЄС. Тому що для всіх країн-членів ЄС, або країн, які хочуть ними бути, це must have…

— Тобто там є пункт пов’язаний з банками, але конкретно? Щоб там про ПриватБанк там такого немає?

— Якщо ви подивитесь попередні Меморандуми (їхні тексти є у відкритому доступі), то вони завжди про загальні підходи і правила, і майже ніколи не містить вимог, пов’язаних з конкретними компаніями. Звичайно, там є питання по державних банках і по наших планах, які також, до речі, є публічними і доступні на сайті Міністерства фінансів.

— Скільки нам треба залучити зараз коштів від МВФ?

— Вага питання не в цифрі кредиту. Кошти МВФ завжди йшли в резерви Національного банку, окрім 2015 року, коли було зовсім зле і ми не могли запозичити на ринку. Але перебування в програмі - це сигнал, маяк, якір для світової спільноти. Усі міжнародні фінансові організації, з якими ми співпрацюємо, —Світовий банк, ЄБРР, Європейський інвестиційний банк, — прив’язані до програми МВФ. Якщо ми в програмі — вони дають кошти. І вже оці кошти ідуть в бюджет. Тобто це питання репутації і питання можливості мобілізувати міжнародне фінансування, дешеве і довгострокове.

Знаєте, у чому була найбільша проблема України до 2014 року? В нашій непередбачуваності. У нас ставалася криза — країна кликала МВФ, домовлялась, обіцяла змінити економіку, отримували перший транш, і як тільки ситуація покращувалася, ми казали: оу, дякуємо, все гаразд, ми вам обіцяли тут реформи, ой, як невдобно, але не часі.

Друге питання — вихід на ринки запозичень. Ви знаєте, що ми активно працюємо над «видовженням» нашого боргу і над зменшенням його вартості, а також над покращенням наших рейтингів.

— Чи ви бачите загрози, що земельна реформа піде шляхом популізму, опираючись на соціологічні опитування?

—  Якщо йдеться про земельну реформу, то чим більш вона буде інклюзивна, тим буде успішніша, хоча, звісно, треба слідкувати, щоби вся українська земля не опинилася у 5−6 компаній. Демонополізація і підтримка конкуренції — це те, що багатьом країнам дало можливість економічного зростання. Це велика сила, яка потребує запобіжників. Але мене щиро дивують міфи про те, що приїдуть іноземці і скуплять всю нашу землю…

— А бізнес, навпаки, боїться, що буде така реформа, яка не дозволить іноземцям купувати землю…

— І де цей бізнес? Щось я не бачила демонстрацій на підтримку нашого закону, який з’явився на доручення Президента Зеленського, який чи не вперше послідовно заявляв про необхідність українцям вільно розпоряджатися землею. Дуже хотілося би, щоби бізнес, який хоче ліберальнішу реформу, подав голос.

У нас, на жаль, всюди ситуація, як в тому анекдоті про хлопчика і котлету, коли хлопчик мовчав 5 років і всі думали, що він німий, а потім він сказав, що котлета пересмажена, а до цього все було добре, то про що говорити…

Правильні речі треба підтримувати голосно. І земельну реформу також, тому що ми живемо в ситуації, коли є 7 мільйонів власників землі, яким не дозволяли нічого робити з тим, що їм належить. І коли я чую, «а раптом вони продадуть і проп’ють», то, вибачте, у нас вільна країна. Звичайно, людям треба пояснювати, скільки коштує земля, щоби вони могли, якщо захочуть, продавати її за справедливу ціну, звичайно, треба, щоби були доступні ресурси для українських фермерів. А от для цього повинна запрацювати вся інфраструктура. І для цього ми в бюджеті на 2020 рік закладаємо кошти на здешевлення кредитів для купівлі землі і в плануємо створити фонд часткового гарантування.

— Наскільки ця реформа може збільшити ВВП?

— Це питання до Міністерства економіки і Світового банку. Розрахунки, які ми бачили, в залежності від сценаріїв, говорять про +1−2% ВВП.

— А який стан справ з запуском Бюро фінансових розслідувань? Чи не очікуєте опору від економічних служб СБУ і поліції?

— Законопроект про створення БФР найближчим часом має бути розглянутий парламентом, ми заклали в бюджет на наступний рік кошти на створення і функціонування Бюро, з більшістю причетних структур маємо спільне бачення. Є певні нюанси, але, сподіваюсь, вони не вплинуть на запуск Бюро.

— Як децентралізація вплинула на поповнення місцевих бюджетів? У цьому напрямку будуть якісь зміни? Чи будуть підвищуватися податки на нерухомість і землю?

— Якщо говорити про цифри, то у 2014 році обсяг надходжень до місцевих бюджетів становив 68,6 млрд грн, а за підсумками 2019 року він має скласти 267 млрд грн. Тобто на місцях стало в чотири рази більше коштів, ніж було пять років тому. І це однозначно перемога.

Але у структурі доходів місцевих бюджетів найбільшу питому вагу займає податок на доходи фізичних осіб — 59,8% від доходів загального фонду. А друге місце завжди займав єдиний податок, який склав 12,4%, але цього року на 0,1% відстав від податку на землю. Тобто понад 70% надходжень місцевих бюджетів — не місцеві податки. І це дещо нелогічно.

А ще є акциз. Ви знаєте, що у 2020 році всі 100% акцизу на пальне мали йти в Дорожний фонд, але виявилося, що деякі місцеві громади фактично не мають більше за що жити, окрім трьох заправок на трасі. З одного боку, не можна кидати їх напризволяще, з іншого, мабуть, щось не так в цих районах, якщо там ніхто не платить не те що земельний податок, а навіть ПДФО.

— Як ви плануєте знижувати доларизацію держборгу? І в цілому його зменшувати?

— У нас є трирічна Стратегія управління боргом, яку ми регулярно оновлюємо, і там написані всі інструменти і підходи, які ми маємо намір використовувати. Зокрема, переорієнтуватися на внутрішній ринок і поступово заміщувати зовнішні валютні запозичення внутрішніми гривневими. Це знижує валютний ризик.
Що стосується «в цілому зменшення», ми системно знижуємо відношення боргу до ВВП і продовжимо це робити надалі. Але, на жаль, ми поки що споживаємо більше, ніж заробляємо. І якщо менше витрачати — не варіант, тому що пріорітетні галузі мають бути профінансовані, а реформи — продовжені, деякий час позичати доведеться. Але при цьому можна (і треба) також підвищувати ВВП. Чим швидше зростатиме наша економіка, тим швидше ми зможемо прийти до стану, коли будемо тільки повертати, а нових запозичень вже не буде потрібно.

— У цьому році гривня сильно зміцнилася від напливу гарячого фінансового капіталу у п’ятирічні ОВДП, чи плануєте запустити семирічні без обмежень по випуску? На який обсяг?

— Як зараз вже очевидно, гривня зміцнилася не тільки через це. Аналітики стверджують, що для ревальвації є економічні підстави. Тому, до речі, в оновленому макропрогнозі розрахунковий курс відрізняється від того, який нам прогнозували у квітні, — гривня виглядає міцнішою.

Крім того, нерезиденти в основному купують 4-х та 6-річні папери, а обсяг паперів у них на руках — всього близко 13%, що набагато менше, ніж у сусідніх країнах. Тобто ми в стані управляти всіма ризиками, які пов’язані з цим процесом.

Ми розглядаємо можливості «подовження» наших боргових паперів, це відповідає нашій стратегії, але говорити про обсяги ще зарано.

— На скільки до кінця 2020 року може знизитися прибутковість за гривневими ОВДП?

— На аукціоні 10 грудня ставка за дворічними ОВДП склала 12,01% і знизилася порівняно з попереднім аукціоном 149 базисних пункти, за чотирирічними — 11,67% (мінус 73 бп). Протягом кількох місяців ставки за всіма інструментами, в тому числі валютними, знижуються на кожному аукціоні. Національний банк на тлі домовленостей про програму з МВФ та зниження інфляції 12 грудня знизив на 2% облікову ставку, тому ми сподіваємося знижувати вартість запозичень і надалі.

— Який курсу гривні прийнятний для Мінфіну?

— Мінфін є таким самим споживачем валютного курсу, як і решта громадян України: ми беремо припущення про курс з макропрогнозу для того, щоби розрахувати показників державного бюджету. І з цієї точки зору нам найважливіше, щоби прогноз виявився максимально наближеним до реальності - тоді ми точно розрахуємо і надходження від акцизу та мита, і витрати на обслуговування боргу, наприклад. Тобто зможемо чітко порахувати і реально отримати те, що закладено в бюджеті. Ми раді, що зараз Міністерство економіки вдосконалює методику макропрогнозування і шукає модель, яка дозволить оперативно реагувати на зміну ситуації, щоби вчасно скоригувати плани, якщо вони втратили актуальність.

— При яким обставини може повториться ситуація 2014 року, коли Україні довелося проводити реструктуризацію держборгу? Наприклад, вдарить світова економічна криза.

— У звітах Світового Банку та МВФ Україна знаходиться серед країн, які навіть за умови сповільнення світової економіки (кризою це ніхто не називає) можуть показати зростання. Наша задача — працювати над цим. Це той унікальний випадок, коли варто максимально скорочувати дистанцію, поки передній гальмує.

— У яких важливих судах Мінфін бере участь як сторона і які очікування? Зокрема про 3 млрд «боргу Януковича.

— Міністерство фінансів бере участь у значній кількості судових справ, які стосуються різних аспектів його діяльності, що включає захист оскаржуваних актів Міністерства фінансів України, актів Кабінету Міністрів України, які стосуються компетенції Мінфіну. Також Мінфін задіяний у значній кількості справ, пов’язаних із Приватбанком, включаючи захист процедури націоналізації банку.

Також 9−12 грудня у Верховному Суді Сполученого Королівства пройшли слухання апеляційних скарг України та The Law Debenture Trust Corporation] (довірена особа, яка діє за вказівками та в інтересах Росії) у судовій справі стосовно єврооблігацій на суму 3 млрд. доларів США, які нібито були випущені Україною у 2013 році. Юридична команда Мінфіну представила сильні правові аргументи перед поважною колегією у складі п’яти Суддів Верховного Суду. Колегія суддів взяла певний час для прийняття та підготовки рішення.